Головна » 2010 » Серпень » 24 » Допамін - задоволення від життя
10:33
Допамін - задоволення від життя
У мозку ссавців міститься так званий «центр задоволення», що складається з пучка нейронів. Усі наші задоволення, незалежно від причини їх походження, супроводжуються викидом допаміну.

Допамін виділяється в передчутті чого-небудь і відразу після досягнення мети, визначає здатність насолоджуватися життям. Його тривалий дефіцит приводить до протилежних відчуттів.

Як самостійний нейромедіатор (біологічно активна хімічна речовина, за допомогою якої здійснюється передача електричного імпульсу), допамін був виявлений у 50-х роках. У цілому по організму він відповідає за рухову активність, дефіцит призводить до хвороби Паркінсона і тремтіння рук з похмілля. Нині допамін уважається головним нейромедіатором у роботі системи винагороди центральної нервової системи.

Аналог дії на організм - цілий клас речовин (амфетаміни), механізм дії яких добре вивчений.

Алкоголь

Алкоголь і наркотики діють безпосередньо на структури центру задоволення, минаючи всі регуляторні структури. В результаті цього людина отримує задоволення, яке значно перевищує природне.

Найшкідливіший ефект цих речовин - порушення мотиваційної сфери. Будь-яку нагороду треба заробити, тобто виконати низку дій, щоб отримати винагороду. Вживання алкоголю та наркотиків, що супроводжується відчуттям величезного задоволення, призводить до того, що людина хоче все тут і зараз.

У реальному житті з такою життєвою позицією дуже важко добитися успіху. Алкоголь і наркотики так розбалували центр задоволення, що звичайні життєві радощі не викликають ніяких емоцій. Отже життя в алкоголіка, що «зав'язав», протягом тривалого часу сумне, і переважно виникають зриви через безрадісне відчуття.

За словами Олексія Кампова-Полевого, професора психіатрії Mount Sinai School of Medicine (Нью-Йорк), є люди, найчастіше це діти алкоголіків, у яких «центр задоволення» погано функціонує від самого народження. Такі люди мають занижену здатність відчувати природні задоволення. З іншого боку, вони чутливі до сильних подразників, таких як алкоголь і наркотики.

Люди із спадковим алкоголізмом набагато краще переносять спиртне, але й відчувають потребу пити практично щодня. Коли така людина якийсь час утримується від випивки, виникають проблеми.

Куріння

Нікотин, як і кокаїн та амфетаміни, активізує допамінову систему мозку.

Дослідники Йельського університету встановили, що при попаданні в організм нікотин стимулює активність ДНК-зв'язуючого білка CREB, що міститься в одній із зон мозку, яка відповідає за формування реакції на винагороду. CREB змінює обмін речовин, що синтезують допамін, а це призводить до формування потреби нікотину.

Уведення тваринам генетично модифікованого вірусу, що пригнічує функції CREB, блокувало механізм, який викликає залежність від нікотину.

Таким чином, нікотин змінює використовувані нейронами сигнальні механізми, що спричиняє такі наслідки, як стійка нікотинова залежність. Автори вважають, що цим можна пояснити те, чому люди, які давно кинули палити, часто відчувають потребу «затягнутись» й інколи знову починають палити.

Наркотики

Усі речовини, що викликають наркотичну залежність, змінюють уміст допаміну в головному мозку.

«Спочатку приймання наркотиків збільшує виділення допаміну, але з часом воно фактично починає викликати зворотний результат», - каже директор Національного інституту наркоманії доктор Алан Лешнер.

Таким чином скорочується об'єм виділення допаміну. Люди, що мають наркотичну залежність, зазнають труднощів в отриманні задоволення, тому що їхня допамінова система порушена. Вони намагаються підняти рівень допаміну, пробуючи знову і знову.

Наркотики знищують клітини або функції головного мозку. Хоча здатність виробляти допамін із часом відновлюється, проте невідомо, чи можливе повне повернення до нормального стану.

Агресія

Допамін виділяється і під час агресії. Цей висновок був зроблений у результаті серії експериментів на мишах, що проводяться в Університеті Вандербільта.

В одній клітці тримали самця і самку. По сусідству з ними було п'ятеро сторонніх мишей. Після цього самку забирали з клітки, а до самця підсаджували колишніх сусідів. Самець досить агресивно на це реагував: кусався та нападав на сторонніх.

Пізніше в клітку була додана кнопка, на яку миша повинна була натискати носом, якщо хотіла, щоб «зайві» були усунені. Швидко освоївшись, миша постійно натискала на кнопку.

Після цього тому ж самцеві була зроблена ін'єкція препарату, який пригнічував чутливість допамінових рецепторів, і він практично перестав натискати на кнопку. Таким чином автори експерименту дійшли висновку, що під час агресії в організмі миші виробляється допамін.

Ожиріння

Учені з Національної лабораторії в Брукхейвені (США) провели детальний аналіз активності різних ділянок мозку у мишей із генетично обумовленим ожирінням.

Було встановлено, що в мишей, які страждають від ожиріння, спостерігається низький рівень рецепторів допаміну D2. У нормальних мишей даного недоліку виявлено не було. Також було доведено, що обмеження в прийомі їжі може привести до збільшення рецепторів допаміну.

Поки що невідомо, чи є нестача допаміну причиною або наслідком ожиріння. Переїдання може спричинити хронічне зниження рівня рецепторів допаміну, що призведе до ожиріння. Разом з цим генетична нестача допаміну може призвести до того, що людина споживатиме надмірну кількість їжі.

Досягнення мети

У нашій системі нагород і заохочень допамін виконує роль педалі газу. За невеликим винятком, ця система контролює не стільки нагороди, скільки покарання, шляхом перекривання допаміну.

У таких випадках рівень допаміну падає, примушуючи нас робити активні дії. В результаті система заохочень ненадовго повертає допамін, і нам стає добре. Цей самий механізм працює, наприклад, при перемозі на спортивному змаганні, похвалі або осудженні інших людей та ін.

Падіння допаміну стимулює нас на постановку мети, що може бути досягнута ціною перенапруження і стресу.

Зниження наркозалежності

Раніше були проведені вдалі експерименти, в рамках яких блокувалися допамінові рецептори головного мозку, завдяки чому у піддослідних гризунів знижувався рівень наркотичної залежності.

Брукхевенська національна лабораторія США пішла іншим шляхом. У піддослідних щурів штучно збільшували кількість рецепторів допаміну. Спочатку було доведено, що цей метод у більшості випадків допомагає щурам-«алкоголікам». Пізніше вчені встановили, що у щурів, які «сидять» на кокаїні, також знижується залежність від наркотику. Проте благотворна дія ін'єкції триває всього 6 діб.

Лікування хвороби Паркінсона

Наприкінці 50-х років Арвід Карлссон виявив, що допамін і норадреналін накопичуються в різних ділянках мозку. Це дозволило ученому зробити висновок, що допамін є самостійним нейромедіатором.

Учений дослідив, що пацієнти з хворобою Паркінсона мають понижену концентрацію допаміну в базальних гангліях головного мозку. Арвід Карлссон з'ясував, що лікування леводопою (біогенна речовина, що утворюється в організмі) нормалізує рівень допаміну в головному мозку. Леводопа, яка в головному мозку перетворюється на допамін, компенсує його недостатність і нормалізує моторну функцію.

Лікарські препарати, що містять леводопу, як і раніше, найчастіше використовуються для лікування пацієнтів із хворобою Паркінсона. Дослідження Арвіда Карлссона також відіграли важливу роль у лікуванні депресії.

Антидепресант

Переважна частина найновіших антидепресантів більш вибіркова в дії на рівень серотоніну, ніж їхні старі аналоги. Але в будь-якому випадку, серотонін впливає не лише на наш настрій, але й на багато інших речей, таких як зір, шлунково-кишковий тракт, відчуттєве сприйняття і пам'ять, стверджує у своїй книзі доктор Джоел К. Робертсон.

Навіть новітні медикаменти мають побічні ефекти, наприклад, сонливість. Установлено, що ліки, які найбільше впливають на психічний стан пацієнта, мають найважчі побічні ефекти. Щоб уникнути цих побічних ефектів, ми повинні змінювати хімічні процеси в нашому мозку натурально, а не штучно.

Найбільша проблема з медикаментами в тому, що вони зазвичай не впливають на причину депресії. Якщо людина припиняє приймати медикаменти, депресія часто повертається. Тому передбачається, що багато людей із депресією прийматимуть медикаменти до кінця життя.

Психотерапія ж буває успішною тільки тоді, коли пацієнт переглядає свою лінію поведінки і змінює свої звички.

Одні з нейротрансмітерів, на які впливають лікарські препарати, це допамін і його похідне - норепінефрин. Ці два нейротрансмітери підсилюють відчуття настороженості, самовпевненості, агресивності та пильності. Вони підвищують енергійність, прискорюють мислення і покращують м'язову координацію.

Низький рівень допаміну і норепінефрину в мозку може призвести до депресії. Рівень вище нормального викликає тривожність, а у частини людей стає причиною агресивності.

Один з найефективніших і швидкісних способів вплинути на нейротрансмітери - змінити харчовий раціон. Науково доведено, що за допомогою самої лише їжі можна значно змінити хімічний стан мозку.

Раптовий потік позитивних подій, що обрушився на ваші органи чуття і нервову систему, за кілька хвилин різко підвищить рівень допаміну і норепінефрину. Це характерно і для фізичних вправ. Після них ви будете спокійнішими, бадьорішими і зібранішими, частково завдяки тому, що ви «витратили» багато допаміну і норепінефрину, і зараз у вас підвищений рівень серотоніну.

Любов

Допамін - ось що викликає ейфорію, веде до безсоння, втрати апетиту і припливу емоцій. Іншими словами, сприяє зародженню любовних почуттів, уважає антрополог університету Ратджерса Гелен Фішер. На її думку, різні речовини нейрохімії впливають на три стадії в розвитку стосунків між чоловіком і жінкою. Так, за фізичний потяг відповідають відповідні гормони, за пристрасну закоханість - допамін. А тривалі стійкі стосунки, які Фішер характеризує як прив'язаність, формуються за рахунок серотоніну і гормонів типу окситоцину.

Серотонін - ще один нейромедіатор мозку, пов'язаний з одержимістю, депресією і нав'язливими думками - теж активно бере участь у любовних романах і скачуванні допаміну.

Виявилось, що в людей, які недавно зустріли свою любов, і в людей, які страждають нав'язливим неврозом, однаково низький рівень медіатора серотоніну. Іншими словами, допамін пригнічує серотонін, що, в свою чергу, викликає нав'язливі стани.

Окситоцин та інші хімічні речовини вторгаються в мозок, щоб у вас із вашим коханим (коханою) почалися спокійні, міцні стосунки.

Пристрасна любов не може тривати вічно, серед іншого і з біохімічних причин, стверджують учені. Дія біологічно активних речовин, що визначають емоційне ставлення до «предмета», з часом стає менш вираженою - а значить, знижується і потяг. На думку різних дослідників, це відбувається на 2 - 4 рік сумісного життя - період, коли, за статистикою, і відбувається велика кількість розлучень.

Виділяють кілька етапів емоційної прив'язаності. Перший - виникнення потягу. У цей період визначальне значення для вибору Вашої другої половини, на думку дослідників, мають особливі запахи, або феромони.

Другий етап - власне закоханість, або захоплення. На думку різних учених, він триває від року до трьох років. На цій стадії стимулюючу дію на мозок надає фенілетиламін, а також, можливо, допамін і норепінефрин. Фенілетиламін підсилює процеси метаболізму в організмі людини і знижує апетит. До речі, він присутній у деяких природних речовинах, таких як какао.

Перераховані речовини стоять в одному ряду з так званими амфетамінами - збуджуючими засобами, під впливом яких виникає піднесений настрій та ейфорія. Тому неспокій, збуджений стан, безсоння, втрата апетиту, нездатність сконцентрувати увагу і зміни настрою - цілком звичайні ознаки закоханого стану. Концентрація допаміну в голові підвищується також під впливом алкоголю. Тому недивно, що якийсь час ви можете відчувати себе в прямому значенні сп'янілим.

Після закоханості, як стверджують біохіміки, настає наступний етап - прив'язаність. Вона також визначається дією різних хімічних речовин у головному мозку. Прив'язаність виникає не відразу, а лише з часом, у міру адаптації організму до хімічних речовин амфетамінного ряду. Приблизно після закінчення двох років із тієї миті, як людина закохалася, група хімічних речовин седативної дії, яка називається ендорфінами, починає вироблятися в головному мозку, щоб протистояти високому рівню фенілетиламіна. Заспокійлива дія ендорфінів дає людині можливість розслабитися і відчути себе комфортно і впевненіше.

Гормон окситоцин називають інколи «гормоном вірності». Як уважають учені, він відіграє важливу роль у підтримці стійких стосунків між подружжям.

«Проходить не любов, а пристрасть, палка закоханість. На зміну їй може прийти глибше почуття, яке теж можна назвати любов'ю, а можна - відданістю, прив'язаністю, пошаною, звичкою жити разом... Це абсолютно природний хімічний процес», - розповідає провідний науковий співробітник Центру психічного здоров'я РАМН Володимир Воробйов.
Взято тут.
Категорія: Наука | Переглядів: 643 | Додав: INDRA | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]