Головна » Статті » Наука » Астрономія

Основні розділи астрономії
  • Астрометрія — підрозділ науки астрономії, що вивчає небесні тіла в конкретні моменти часу.
  • Небесна механіка — вивчає рух небесних тіл під впливом сили тяжіння та фігури рівноваги небесних тіл, що визначається силоюгравітації та обертання. З'явилася небесна механіка лише у XVII столітті, коли стало можливим вивчення сил, що керують рухом небесних тіл.
  • Астрофізика — вивчає фізичну природу небесних тіл тобто фізичний стан і хімічний склад небесних тіл, а також досліджує питання про джерела енергії, випромінюваної Сонцем і зорями.
  • Астрономія зірок — вивчає будову і розвиток зіркових систем і міжзоряної матерії.
  • Фізична космологія — займається вивченням найбільш спільних питань про будову та еволюцію Всесвіту, розглядає питання про утворення і розвиток небесних тіл, насамперед Сонячної системи. Космологія досліджує основні закономірності у Всесвіті.
  • Астрономічні спостереження

    В астрономії, інформація в основному отримується від виявлення та аналізу видимого світла та інших спектрів електромагнітного випромінювання в космосі. Астрономічні спостереження можуть бути розділені відповідно до спостерігаємої області електромагнітного спектру. Деякі частини спектра можна спостерігати з Землі (тобто її поверхні), а інші спостереження ведуться тільки на великих висотах або в космосі (в космічних апаратах на орбіті Землі). Докладні відомості про ці групи досліджень наводяться нижче.


    Радіоастрономія


    Радіотелескопи Надвеликого масиву (англ. Very Large Array) вСіроккоНью-МексикоСША

    Радіоастрономія — це дослідження випромінювання з довжиною хвилі, більшою за один міліметр(приблизно). Радіоастрономія відрізняється від більшості інших видів астрономічних спостережень тим, що досліджувані радіохвилі можна розглядати саме як хвилі, а не як окремі фотони. Отже, порівняно легко виміряти як амплітуду, так і фазу радіохвилі, а це не так легко зробити на діапазонах коротших хвиль.

    Хоча деякі радіохвилі випромінюються астрономічними об'єктами у вигляді теплового випромінювання, більшість радіовипромінювання спостерігається з Землі у вигляді синхротронного випромінювання, що виникає, коли електрони рухаються у магнітному полі. Крім того, деякі спектральні лінії утворюються міжзоряним газом, зокрема воднева спектральна лінія довжиною 21 см, що спостерігається в радіодіапазоні .

    В радіодіапазоні спостерігається широке розмаїття космічних об'єктів, зокрема наднові зірки,міжзоряний газпульсари та активні ядра галактик.


    Інфрачервона астрономія


    Інфрачервона астрономія стосується досліджень, виявлення та аналізу інфрачервоного випромінювання (довжина хвилі більше, ніж червоне світло) в космосі. Не дивлячись, що довжина хвилі близька до довжини хвилі видимого світла, інфрачервоне випромінювання сильно поглинається атмосферою, та ще й атмосфера Землі виробляє значні інфрачервоні випромінювання. Томуобсерваторії по вивченню інфрачервоного випромінення повинні бути розташовані у високих та сухих місцях або в космосі. Інфрачервоний спектр є корисним для вивчення об'єктів, які є занадто холодними, щоб випромінювати видиме світло, таких, як планети і навколо зіркові диски. Промені в інфрачервоному діапазоні, можуть проникнути через хмари пилу, які блокують видиме світло, що дозволяє спостерігати молоді зірки в молекулярних хмарах і ядера галактик. Деякі молекули сильновипромінюють в інфрачервоному діапазоні, і це може бути використано для вивчення хімічних процесів в космосі, а також виявлення води в кометах.


    Оптична астрономія


    Історично оптична астрономія, (яку ще називають астрономією видимого світла) є найдавнішою формою дослідження космосу — астрономії. Оптичні зображення спочатку були намальовані від руки. Наприкінці ХІХ століття і більшої частини ХХ століття, дослідження проводилися на основі зображень, які здобувалися за допомогоюфотографій зроблених на фотографічному устаткуванні. Сучасні зображення уже робляться з використанням цифрових детекторів, зокрема детектори на основі приладів із зарядним пристроєм (ПЗС). Хоча видиме світло само тягнеться в проміжку від приблизно 4000Ангстрем до 7000 Ангстрем (400 нанометрів до 700 нанометрів), це ж обладнання, що використовуються на цих довжинах хвиль використовується також для дослідження деяких ближніх йому (по довжині)ультрафіолетових та ближніх йому (по довжині) інфрачервоних випромінювань.

    [ред.]Ультрафіолетова астрономія


    Ультрафіолетова астрономія, як правило, використовується для детального спостереження в ультрафіолетових довжинах хвиль приблизно від 100 до 3200 Ангстрем (від 10 до 320 нанометрів). Світло на цих довжинах хвиль поглинається атмосферою Землі, тому дослідження на цих довжинах хвиль має бути виконане з верхніх шарах атмосфери або з космосу. Ультрафіолетова астрономія найкращим чином підходить для вивчення теплового випромінювання і спектральних ліній випромінювання від гарячих блакитних зірки(ОФ зірки), які є дуже яскравими в цій хвильовій групі. Це бувають дослідження синіх зірок в інших галактиках, та планетарні туманностізалишки найновіших, активні галактичні ядра. Однак, ультрафіолетове випромінювання легко поглинається міжзоряним пилом, і тому, при вимірюванні ультрафіолетового світла від об'єкта необхідно робити поправку на його гасіння в космічному середовищі.

Категорія: Астрономія | Додав: Vetal3107 (13.08.2010)
Переглядів: 5211 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]