 Українська армія має
проблеми такі ж, як і більшість армій планети – «дідівщину». Що це за явище і
чому воно існує – питання в першу чергу до психологів. Як відібрати до служби
людей, котрі не захворіють на хворобу «дідівщини» – питання до суспільства,
комісаріатів і тих же військових психологів. Виявляється, що аналіз проблеми
потрібно розпочинати не із особливостей армійського життя та несення
гарнізонної служби, а з виключно психологічної точки зору. Індивіди поділяються
на кілька психологічних типів залежно від домінування в їхній свідомості
факторів подразнення. Виділяють такі типи: тваринний, зомбі, демонічний та
людський. В тваринного типу домінують інстинкти – поїсти, оборонити територію,
і т. д. У зомбі переважають соціально-автоматизовані подразники та залежності –
ходжу на роботу, голосую, вживаю горілку, бо всі так роблять, а чому – байдуже.
В демонічного типу воля переважає інстинкти та соціально-автоматизовані
подразники, але не сприймає інтуїції та Бога, і намагається підкоряти волю
інших людей своїм цілям без відповідальності перед суспільством. В людського
типу інстинкти, соціально-автоматизовані подразники та воля перебувають в
гармонії з Богом і спрямовані на творчість, любов та вдячність, досягнення Божих
задумів. Існує ще тип «опущених» - це люди, які втратили ознаки розумної людини
– остаточні приречені алкоголіки,
наркомани, і т. д. Виходячи із цих ознак, суспільство може оцінити якість
характеру представників касти «дідівщини», і зробити висновок про власну
абсолютну вину в тому, що ця каста існує – «дідівщини» не буде, якщо до війська
набиратимуть представників людського типу психіки. Командирський склад мусить
також відповідати цьому типу, і виконувати свої прямі обов’язки, а не ухилятися
від них. Такі прості правила, - а толку немає, бо їх не виконують. Якщо армія
не знає, навіщо вона існує, якщо солдат чи офіцер не може назвати чітко хоча б
однієї причини своєї служби окрім заробітку грошей – її існування не має сенсу.
|
