 Американські біологи з
Університету штату Огайо і Медичного коледжу Корнеллського університету
стверджують, що насичене життя може допомогти в боротьбі з раком. Таких
висновків вчені дійшли після низки експериментів на мишах.
Частину
задіяних у дослідах мишей було розділено на невеликі групи по п'ять
тварин у кожній, і проживали вони в звичайних лабораторних клітках
розміром з хлібницю. Миші мали вільний доступ до їжі і питва, але ніяких
розваг їм не пропонували.
Решту тварин вчені розділили на групи
по 18-20 особин, яким було надано набагато більші клітки з лабіринтом,
білячими колесами і різноманітними іграшками. Ці миші також могли їсти
та пити вдосталь.
Під шкіру тварин вводилися клітини меланоми -
однієї з найбільш небезпечних форм раку. При порівнянні результатів
через три тижні з'ясувалося, що за розміром утворених пухлин тварини в
контрольних групах приблизно вдвічі більші за своїх родичів, а ще через
три тижні розрив збільшився до 77%. У 17% мишей з експериментальних груп
пухлин зареєстровано не було.
"Настільки яскраво виражений
ефект став великою несподіванкою для нас", - коментує провідний автор
роботи Метью Дарінг.
Повторний експеримент, в якому досліджували
не меланому, а рак товстої кишки, дав аналогічні результати.
Як
вважають вчені, виявлений ефект можна було б пов'язати з позитивним
впливом підвищеної фізичної активності мишей, але це припущення біологів
не підтвердилося: коли тварини з контрольної групи отримували доступ до
білячого колеса, результат не змінювався.
Згідно з даними
дослідження, механізм виявився більш складним. Вчені виявили, що у
мишей, які жили у вільних умовах, сильно знижувався вміст гормону
лептину, що регулює енергетичний обмін і пов'язаний з ожирінням і
розвитком раку, а рівень гормону стресу кортикостерону був, навпаки,
трохи піднятим.
Крім того, у гіпоталамусі тварин було
зафіксовано підвищення рівня експресії гена, що кодує білок BDNF; при
штучному втручанні в роботу гена швидкість розвитку пухлин відповідним
чином змінювалася. Результати дослідів чітко вказували на те, що BDNF і
лептин пов'язані між собою за допомогою гормонів стресу.
На
думку дослідників, миші, що живуть у великій клітці поруч з великою
кількістю своїх родичів, відчувають деякий корисний стрес.
"Багато
хто вважає, що будь-який стрес шкідливий, - розповів Дарінг. - Однак
можливість вести більш насичене в соціальному і фізичному плані життя
виявилася куди важливішою від його мінімізації. Ми показали, що хворобу
не можна розглядати у відриві від всього: соціальні зв'язки хворого і
навколишнє оточення роблять свій вплив на розвиток раку. Немає причин
сумніватися в тому, що закономірності, виявлені нами в дослідах на
мишах, поширюються і на людей".
Нагадаємо, що минулого року
вчені з лондонського інституту ракових досліджень заявили, що знайшли
спосіб, який допоможе не допустити поширення ракових клітин на інші
органи.
Повідомляє
|
