Те, чи можна вірусів вважати живими, залежить від прийнятого визначення життя. Зазвичай віруси вважаються живими за «функціональним» визначенням життя, проте не є — за «структурним».

Функціональне означення життя полягає на сформуванні списку аксіом, які не відштовхуються від його структури, які мусить виконувати кожен організм, щоб його можна було визнати живим. Він повинен (одна з можливих аксіоматизацій, хоча усі вони означають приблизно те саме):

• здатність до розмноження;
• виказувати спадкову мінливість, яка впливає на можливості розмноження, тобто бути здатним до еволюції.

Отже кристали, пріони чи комп'ютерні віруси, хоча й здатні розмножуватися, не володіють жодними істотними спадковими рисами, отже не є живими. Біологічні віруси, меми, передклітинне життя на Землі і потенційне життя на інших планетах, згідно з цим визначенням, є живими.

Структурне визначення життя полягає у встановленні списку критеріїв, які відштовхуються від структури організму. Це, між іншим:

• розмноження
• ріст
• обмін речовин
• клітинна будова, з рибосомами та іншими органелами
• генетичний матеріал, який зберігається у вигляді нуклеїнових кислот
• наявність білка і нуклеїнових кислот
• рух

На відміну від функціонального визначення, тут не має визначеного набору умов, у більшості таких наборів віруси не задовольняють принаймні одну з таких умов.